Перевірки, що їх проводить Фонд соціального страхування: мораторій добіг кінця

У зв'язку з чисельними зверненнями виконавчих дирекцій відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з питань правомірності проведення перевірок та прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій до страхувальників за порушення порядку використання страхових коштів, Виконавча дирекція Фонду в листі від 09.04.2015 № 2.4-17-705 висловила свою думку стосовно права ФСС з ТВП на проведення перевірок.

Як відомо, пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (набрав чинності 01.01.2015 р.) (далі - Закон № 77) передбачено утворення Фонду соціального страхування України шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Пунктом 6 цього ж розділу визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та робочі органи ФСС З НВП  та ФСС з ТВП.

При цьому, Законом № 77 визнано таким, що втратив чинність з 1 січня 2015 року Закон України від 18.01.2001 № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240).

Згідно із статтею 10 Закону України від 23.09.1999 № 1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону № 77) (далі - Закон № 1105) Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону, отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки.

На даний час залишається чинною постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 29 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження», як така, що не суперечить нормам Закону № 1105 в частині встановлення порядку проведення перевірок страхувальників по коштах ФСС з ТВП, прийняття рішень за їх результатами та процедури оскарження означених рішень. При цьому, норми Закону № 2240 при прийнятті рішень за результатами перевірок не застосовуються.

Статтею 4 Закону № 1105 визначено, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується правлінням.

Законом України від 28.12.2014 № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Водночас, згідно з листами Міністерства соціальної політики України від 30.03.2015 № 4415/0/14-15/18 та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.03.2015 № 4801-08/8711-03 вбачається, що строк дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 закінчився.

Враховуючи зазначене, фахівці Фонду вважають, що в межах своїх повноважень органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності мають право на проведення перевірок. При цьому, у разі виявлення порушень, допущених за період до 01.01.2015, рекомендують перевіряючим керуватися при прийнятті рішень нормами пункту 6 частини першої статті 10 Закону № 1105, а саме, вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування шляхом відшкодування Фонду в повному обсязі неправомірно витрачених сум страхових коштів та/або вартості надання соціальних послуг.

Працівник має право сам обирати спосіб компенсації роботи у вихідний день

Міністерство соціальної політики України в листі від 09.12.2014 № 922/13/155-14 пояснила умови компенсації за роботу у святкові (неробочі), вихідні дні.

Мінсоцполітики нагадало, що відповідно до статті 12 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація за роботу у святкові (неробочі), вихідні дні є обов'язковою для підприємств (установ, організацій) усіх форм власності і господарювання, в тому числі для закладів охорони здоров'я державної та комунальної форм власності.

Режим роботи (в т. ч. і вихідні дні) затверджує роботодавець або уповноважена ним особа за погодженням з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом в правилах внутрішнього розпорядку або графіках виходу на роботу.

Вихідні дні визначаються залежно від встановленого на підприємстві для відповідної категорії працівників режиму робочого часу.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надається два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні визначається графіком роботи підприємства (установи, організації), і як правило, надається підряд з загальним вихідним днем (ст. 67 КЗпП України).

Згідно зі статтею 72 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі за правилами статті 107 цього Кодексу.

Спосіб компенсації роботи у вихідний день (надання іншого дня відпочинку чи підвищена оплата) визначається за угодою сторін трудового договору в наказі про залучення працівника до роботи у вихідний день.

Підвищеній оплаті у подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день, якщо вона не компенсована наданням іншого дня відпочинку.

Робота у святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України) також підлягає компенсації відповідно до статті 107 КЗпП України.

Оплата праці за роботу у вихідний, святковий та неробочий день працівникам, які одержують місячний оклад, провадиться у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний, святковий, неробочий день провадилася у межах місячної норми часу і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилась понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний, святковий і неробочий день. При визначенні годинної ставки для оплати відпрацьованих годин у святкові, неробочі, вихідні дні місячний посадовий оклад працівника ділиться на місячну норму тривалості робочого часу, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для даного підрозділу (працівника).

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Ця норма статті 107 КЗпП України використовується у випадку, коли робота у святковий, неробочий день не включається до норми робочого часу.

Для працівників, які працюють за графіками і робота у святкові та неробочі (вихідні) дні включається до місячної норми робочого часу, оплата праці провадиться відповідно до норм зазначеної статті 107 КЗпП України, а саме - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, але не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в такому випадку працівником не буде повністю відпрацьована встановлена йому норма робочого часу.

На підприємствах (установах, організаціях), зупинення роботи на яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності (виходу на роботу). Компенсація за роботу у вихідний день провадиться у тому випадку, коли працівник залучався до роботи безпосередньо у свій вихідний день, який визначений йому графіком виходу на роботу (ст. 69 КЗпП України).

посилання

Оприлюднено проект порядку повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу

28 квітня 2015 року на офіційному сайті Мінсоцполітики оприлюднено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі — Порядок).

З 1 січня 2015 року до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України внесено зміни, згідно з якими працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Згідно з проектом Порядку повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
на паперових носіях, разом з копією в електронній формі;
на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

У формі повідомлення передбачається зазначати такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові застрахованої особи;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
номер і дата наказу (розпорядження) про прийняття на роботу;
дата початку роботи.

Оскільки у формі повідомлення зазначаємо, що приймаємо працівників як із трудовою книжкою, так і без неї, ми інформуватимемо ДФС і про прийняття сумісників.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Пропозиції та зауваження до проекту постанови можна надіслати Мінсоцполітики до 28 травня 2015 року.

За інформацією офіційного сайту Міністерства соціальної політики України

Прибиральники службових приміщень, які працюють на 0,25 ставки, не мають права на відпустку за особливий характер праці

Аргументуючи цей висновок, Міністерство соціальної політики України згадує у листі від 25.07.2014 № 301/13/116-14 низку положень нормативних актів.

Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається у строгій відповідності зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290.

Згідно з розділом XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку правом на такі відпустки тривалістю до 4 календарних днів користуються лише ті прибиральники службових приміщень, які зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів.

Виконання таких робіт має бути передбачено робочими інструкціями відповідних працівників.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, зараховуються:

1) час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу з особливим характером праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Порядком застосування зазначеного вище Списку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.1998 за № 58/2498 (зі змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 04.06.2003 № 150 і зареєстрованими у Мін'юсті 18.06.2003 за № 496/7817), визначено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Отже, у розрахунок часу, що дає право прибиральнику службових приміщень на відпустку за особливий характер праці, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий прибиранням загальних убиралень та санвузлів не менше половини тривалості встановленого робочого дня.

Облік часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці, здійснюється власником або уповноваженим ним органом. При цьому підприємство самостійно приймає рішення щодо здійснення такого обліку.

Враховуючи зазначене, прибиральники службових приміщень, які щоденно працюють на 0,25 ставки, правом на відповідну відпустку не користуються.

джерело

Чергова атестація має бути завершена до закінчення терміну дії попередньої атестації

Міністерство соціальної політики України у листі від 29.01.2015 № 30/13/116-15 наголосило, що чергова атестація має бути завершена до закінчення терміну дії попередньої атестації для зарахування періодів роботи працівників, що перевищують 5-річний період.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (п. 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005 № 383).

Тобто дата і термін проведення чергової атестації визначаються з урахуванням того, що вона має бути завершена до закінчення терміну дії попередньої атестації.

Отже, у разі порушення терміну проведення чергової атестації для зарахування періодів роботи працівників, що перевищують 5-річний період, немає підстав.


джерело

Проходить стажировку студент может и на условиях срочного трудового договора

Такую позицию Минсоцполитики излагает в письме от 04.03.2014 № 2107/0/14-14/021.

Для создания условий для получения студентами высших, учащимися профессионально-технических учебных заведений в свободное от учебы время опыта по выполнению профессиональных задач и обязанностей, совершенствования профессиональных знаний, умений и навыков, изучения и освоения новых технологий, техники, приобретения дополнительных компетенций, опыта практической работы по избранной специальности и содействия их трудоустройству после завершения обучения статьей 29 Закона Украины «О занятости населения» им предоставлена возможность проходить стажировку по профессии (специальности), по которой приобретается образование, на предприятиях, в учреждениях и организациях независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования. Порядок заключения договора о стажировке студентов высших и учащихся профессионально-технических учебных заведений на предприятиях, в учреждениях и организациях утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 16.01.2013 № 20.

В соответствии с Законом Украины «О занятости населения» и указанным постановлением Кабинета Министров Украины студенты (учащиеся), получившие профессию (квалификацию), могут проходить стажировку на предприятиях, в организациях, учреждениях на основании договоров о стажировке, которые предвидят возможность выполнения профессиональных работ. Работодатель обеспечивает оплату выполненных работ на основании акта сдачи-приемки работ. В таком случае заработная плата и другие выплаты не выплачиваются, а также не предоставляются ежегодные отпуска.

В случае если стажировка студента (учащегося) проводится с целью приобретения им опыта практической работы, а программа стажировки предусматривает только выполнение им профессиональных задач и обязанностей на должности, соответствующей полученной профессии (квалификации), студент (учащийся) может проходить стажировку на основании срочного трудового договора, заключенного с работодателем.

Трудовой договор является соглашением между работником и собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом, по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а собственник предприятия, учреждения, организации или уполномоченный им орган или физическое лицо обязуются выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон (статья 21 Кодекса законов о труде Украины).

При заключении трудового договора работник находится с соответствующим субъектом в трудовых отношениях, в этом случае ему выплачивается заработная плата и другие выплаты, предоставляются отпуска, в порядке и на условиях, определенных законодательством.

Прибиральники службових приміщень, які працюють на 0,25 ставки, не мають права на відпустку за особливий характер праці

Аргументуючи цей висновок, Міністерство соціальної політики України згадує у листі від 25.07.2014 № 301/13/116-14 низку положень нормативних актів.

Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається у строгій відповідності зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290.

Згідно з розділом XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку правом на такі відпустки тривалістю до 4 календарних днів користуються лише ті прибиральники службових приміщень, які зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів.

Виконання таких робіт має бути передбачено робочими інструкціями відповідних працівників.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, зараховуються:

1) час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу з особливим характером праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Порядком застосування зазначеного вище Списку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.1998 за № 58/2498 (зі змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 04.06.2003 № 150 і зареєстрованими у Мін'юсті 18.06.2003 за № 496/7817), визначено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Отже, у розрахунок часу, що дає право прибиральнику службових приміщень на відпустку за особливий характер праці, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий прибиранням загальних убиралень та санвузлів не менше половини тривалості встановленого робочого дня.

Облік часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці, здійснюється власником або уповноваженим ним органом. При цьому підприємство самостійно приймає рішення щодо здійснення такого обліку.

Враховуючи зазначене, прибиральники службових приміщень, які щоденно працюють на 0,25 ставки, правом на відповідну відпустку не користуються.

Виплата добових у разі дострокового повернення з відрядження

Міністерство фінансів України в листі від 19.03.2014 № 31-07230-16-29/5660 звертає увагу на порядок оформлення службових відряджень у разі, якщо працівник самостійно вирішив повернутися з відрядження раніше строку.

Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства (або його заступником) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

При цьому за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Тобто саме наказ про відрядження працівника є підставою для відшкодування йому витрат на таке відрядження, а тому у разі прийняття керівником рішення про відкликання працівника з відрядження має бути видано відповідний наказ.

У разі якщо працівник самостійно вирішить повернутися з відрядження раніше строку, визначеного наказом про відрядження, вважаємо, що працівник має подати керівнику доповідну записку із зазначенням причин такого дострокового повернення та прозвітувати за виконане у відрядженні доручення, за результатами чого керівник може прийняти рішення про скорочення строку відрядження з оформленням відповідного наказу.

джерело

Демобілізований працівник повертається на роботу: що має знати кадровик

На численні прохання кадровиків стаття «Демобілізований працівник повертається на роботу: що має знати кадровик» (з журналу «Кадровик-01» № 2/2015) — у відкритому доступі.

Новим Указом Президента «Про часткову мобілізацію» визначено, що з 18 березня по 1 травня 2015 року мають бути звільнені в запас (демобілізовані) військовослужбовці, призвані на військову службу торік навесні. В журналі розглянуто кілька сценаріїв можливого розвитку подій:

СЦЕНАРІЙ 1. Демобілізований працівник одразу після звільнення в запас звернувся до кадрової служби з метою приступити до роботи

СЦЕНАРІЙ 2. Демобілізований працівник звернувся до кадрової служби з метою приступити до роботи із значною перервою у часі після звільнення в запас

СЦЕНАРІЙ 3. Річний строк з дати мобілізації сплинув, а працівник не звернувся до кадрової служби з метою приступити до роботи.

Також до вашої уваги в журналі «Кадровик-01» № 02/2015 та системі «Expertus: Кадри» приклади:

наказу про вихід працівника на роботу у зв’язку із звільненням у запас (демобілізацією)
пояснювальної записки працівника про причини відсутності на роботі після звільнення у запас (демобілізації)
листа-запиту до військового комісаріату щодо встановлення факту демобілізації працівника
наказу про припинення збереження середнього заробітку мобілізованому працівнику у зв’язку зі збігом строку мобілізації.

Мін’юст роз’яснив, які державні органи мають право відправляти працівників у відпустки без збереження зарплати

Міністерство юстиції України у листі від 01.10.2014 № 494-0-2-14/7.2 роз’яснило, які державні органи мають право відправляти працівників у відпустки без збереження заробітної плати відповідно до пункту 6-6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 06.01.2014 № 719-VII (далі — Закон).

Керівникам центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд у відповідних галузях і сферах та центральних органів виконавчої влади, виконання функцій яких можуть здійснювати відповідні міністерства, з метою забезпечення скорочення видатків, передбаченого цим Законом, здійснити заходи, в т. ч. щодо надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати. Крім того, керівникам зазначених центральних органів виконавчої влади мають право у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників надавати їм відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін (п. 6-6 Прикінцевих положень Закону).

Тож, частиною другою статті 6, частиною другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади (пп. 9-1 ст. 116 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI (далі — Закон № 3166) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Законом № 3166 визначено, що міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах. Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції (ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 16 Закон № 3166).

Визначення завдань та функцій (в т. ч. у сфері контролю та нагляду), конкретизація повноважень міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади є предметом регулювання положення про цей орган, яке відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 3166 затверджується Кабінетом Міністрів України.

До відома

Система центральних органів виконавчої влади визначена постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 № 442, в якій відповідно до примітки визначено органи, що не здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

джерело

Молодим працівникам, які працюватимуть у селах, одноразову допомогу з бюджету не надаватимуть

Порядок надання одноразової адресної допомоги молодим працівникам, залученим до роботи в селах і селищах, та перелік професій (переважно педагогічних і медичних), за якими надається така допомога, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 587 (далі — Порядок), втратили чинність.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 587 і від 25 березня 2014 р. № 103» від 14.05.2015 № 288 постанову Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 587 «Про затвердження Порядку надання одноразової адресної допомоги молодим працівникам, залученим до роботи в селах і селищах, та переліку професій (спеціальностей, напрямів підготовки), за якими надається така допомога» визнано такою, що втратила чинність.

Нагадаємо, Порядок передбачав механізм надання молодим працівникам, які уклали трудові договори на строк не менш як три роки із закладами, підприємствами, установами та організаціями державної і комунальної форми власності, що розташовані в селах і селищах, одноразової адресної допомоги у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів державного бюджету за певними професіями (переважно медичними та педагогічними).

Порядок мав запрацювати з 1 січня 2014 року, потім, вочевидь, через брак бюджетних коштів набрання чинності було перенесено на 2015 рік, і зрештою — скасовано.

джерело

Штрафні санкції за неподання або несвоєчасне подання роботодавцем звітності в центр зайнятості поширюються і на організації в зоні АТО

Законодавство про подання роботодавцями звітності в центр зайнятості, в т. ч. про застосування штрафних санкцій, поширюється повною мірою і на організації, що розміщені в зоні проведення антитерористичної операції. Про це повідомило Правління фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в листі від 20.10.2014 № ДЦ-01-7082/0/6-14.

За неподання або несвоєчасне подання роботодавцями звітності в центр зайнятості про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, і Форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 316 (далі — ф. № 3-ПН), штрафні санкції законодавством не передбачено.

Разом з тим за порушення роботодавцями процедури подання даних за формою звітності № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці», затвердженою наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 317 (далі — ф. № 4-ПН), стягується штраф в чотирикратному розмірі заробітної плати (ч. 6 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI; далі — Закон № 5067).

Ці норми застосовуються і до організацій, розміщених в зоні АТО. Щоб уникнути штрафних санкцій, організаціями на території проведення АТО подання звітної інформації може бути здійснено через поштове відділення (рекомендованим листом) або у відповідний обласний центр зайнятості. Підтвердженням подання інформації є корінець відправлення з поштового відділення або відмітка обласного центру зайнятості про її отримання.

До відома

Відповідно до Закону № 5067 роботодавці зобов’язані подавати в центри зайнятості таку звітність:

інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню (абз. 2 ч. 3 ст. 14 Закону № 5067).

Роботодавці щорічно, не пізніше 1 лютого після звітного року, подають «Інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» незалежно від місцезнаходження (Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 16.05.2013 № 271).

інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (абз. 2 п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067)

Роботодавці зобов’язані своєчасно і в повному обсязі подавати в державну службу зайнятості ф. № 3-ПН і Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджений наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 316 (далі — Порядок № 3-ПН).

Відповідно до Порядку № 3-ПН ф. № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії незалежно від місцезнаходження роботодавця.

інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання (абз. 3 п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067).

Роботодавці надають в державну службу зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці за два місяці до вивільнення по ф. № 4-ПН.

Ця форма подається за місцем реєстрації платника єдиного внеску (Порядок подання ф. № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці», затверджений наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 317).

Оновлено перелік питань на знання антикорупційного законодавства для кандидатів на держслужбу

Перелік конкурсних питань для кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців приведено у відповідність до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 27.04.2015 № 87 внесено зміни до Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 08.07.2011 № 164.

Зокрема, перелік питань на знання антикорупційного законодавства приведено у відповідність до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.

джерело

Мінсоцполітики роз’яснило порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

Міністерство соціальної політики України в листі від 24.03.2015 № 4053/0/14-15/18 роз’яснило, що за період відпустки для догляду за дитиною додаткова відпустка за статтею 19 Закону України «Про відпустки» не надається, що працівниця може використати відпустки за попередні роки та що перерахувати компенсацію за невикористану відпустку на інше підприємство не можна.

Відповідно до статті 19 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

Згідно зі статтею 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Але право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.

Період перебування у відпустці для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку.

Чинним законодавством не визначено строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткові соціальні відпустки. Якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні цієї відпустки.

Таким чином, якщо працівник звільняється з роботи у відповідному році і має невикористану соціальну відпустку за цей рік, йому має бути виплачена за неї грошова компенсація. На новому місці роботи він не матиме права на отримання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, оскільки така відпустка надається один раз протягом відповідного календарного року.

Можливості перерахування грошової компенсації за невикористані дні зазначеної соціальної відпустки на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник при звільненні за переведенням, чинним законодавством не передбачено.

ДСНС України інформує про дій підприємств, установ, організацій при виникненні надзвичайних ситуацій

Державна служба України з надзвичайних ситуацій в листі від 03.02.2015 № 02-1541/08 інформує щодо деяких питань діяльності підрозділів ДСНС України та дій підприємств, установ, організацій при виникненні надзвичайних ситуацій.

1. Щодо дій підприємства при виникненні надзвичайної ситуації на його території (об'єктах) (документування надзвичайної ситуації, оцінки збитків та ступеня пошкоджень)

Відповідно до пункту 7 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2030 (далі - Порядок), документом, який засвідчує факт пожежі, є акт, що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, на об'єктах яких утворено підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони, можуть розробляти відповідно до специфіки своєї діяльності за погодженням з ДСНС України відомчі нормативно-правові акти, що засвідчують факт пожежі.

Разом з цим, відповідно до пункту 6 Порядку вибухи, спалахи та статичні електричні розряди без подальшого горіння не підлягають обліку як пожежі органами ДСНС України.

Згідно з пунктом 8 Порядку міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації ведуть первинний облік пожеж на об'єктах, що належать до сфери їх управління, перебувають у власності чи оренді (якщо інше не визначено договором оренди), інформують ДСНС України про всі випадки пожеж і надають необхідні матеріали під час їх розслідування.

Порядок розслідування пожеж регламентується Порядком спільних дій органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки України та Міністерства надзвичайних ситуацій України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з пожежами, затвердженим наказом МВС України та МНС України від 30.11.2012 № 1106/1377.

У той же час питання проведення оцінки збитків підприємств, установ, організацій від надзвичайних ситуацій не належить до компетенції ДСНС України.

2. Щодо повноважень головного бухгалтера підприємства приймати рішення щодо огляду місця виникнення надзвичайної ситуації

Відповідно до частини другої статті 20 Кодексу цивільного захисту України організація заходів цивільного захисту суб'єкта господарювання здійснюється підрозділами (посадовими особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівниками зазначених суб'єктів господарювання.

Права та обов'язки бухгалтерської служби, в тому числі і головного бухгалтера, визначаються у положенні про бухгалтерську службу (посадовій інструкції спеціаліста, на якого покладено виконання обов'язків бухгалтерської служби), що підлягає затвердженню керівником відповідного підприємства, установи, організації.

Окремо необхідно зазначити, що Типовим положенням про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 № 59, таких повноважень головному бухгалтеру не надано.

3. Щодо фіксації фактів неможливості виклику пожежно-рятувальних підрозділів внаслідок відсутності зв'язку або їх неприбуття

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання підтверджувати факти неможливості виклику пожежно-рятувальних підрозділів або їх неприбуття, а також вимог до оформлення відповідних матеріалів.

У випадку необхідності підтвердження відсутності стаціонарного або рухомого зв'язку ДСНС України пропонує звертатися до відповідних операторів (провайдерів) телекомунікацій.

Разом з цим, відповідно до пункту 4.1.2 Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, затвердженого наказом МНС України від 13.03.2012 № 575, оперативним черговим (черговим диспетчером, радіотелефоністом) аварійно-рятувального, пожежно-рятувального підрозділу при прийомі від заявника інформації про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації здійснюється його фіксація у відповідному журналі обліку викликів.

У той же час підприємство, установа, організація, що вважає свої права та законні інтереси порушеними, має право в судовому порядку оскаржити дії чи бездіяльність органів та підрозділів цивільного захисту.

4. Щодо дій працівників підприємства, установи, організації до прибуття пожежно-рятувальних підрозділів, а також у випадку виникнення масштабних надзвичайних ситуацій

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 21 громадяни України зобов'язані у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна.

Вимог щодо необхідності оформлення здійснення таких заходів чинним законодавством не передбачено.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 130 Кодексу цивільного захисту України для організації діяльності єдиної державної системи цивільного захисту суб'єктами господарювання розробляються та затверджуються:

план реагування на надзвичайні ситуації (розробляється у масштабі суб'єкта господарювання), а суб'єктами господарювання з чисельністю працюючого персоналу 50 осіб і менше розробляється та затверджується інструкція щодо дій персоналу суб'єкта господарювання у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій;
план локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єктах підвищеної небезпеки.

5. Щодо корупційних діянь посадових осіб органів та підрозділів цивільного захисту

ДСНС України запевняє, що питання боротьби з корупцією та недопущення її проявів в органах та підрозділах цивільного захисту знаходиться на постійному контролі у керівництва ДСНС України.

джерело

Держпраці про зміну умов праці в бік погіршення

Державна інспекція України з питань праці в листі від 20.07.2015 № 1276/24/21/01/2216-15 роз’яснює, за яких умов роботодавець має право змінювати умови оплати праці в бік погіршення.

Державна інспекція України з питань праці нагадує, що відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. У разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 103 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Статтею 97 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Таке погіршення можливо виключно за погодженням із первинною профспілковою організацією або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Відповідно до статті 32 КЗпП України системи та розміри оплати праці є істотними умовами праці. У разі, якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Отже, у разі додержання вимог статей 32, 97 і 103 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право змінювати умови оплати праці в бік погіршення. Відповідальність за порушення вимог зазначених статей передбачена частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

джерело 1

Виплата індексації — істотна умова праці

До прийняття рішення про припинення виплати індексації або зменшення її розміру керівник установи з урахуванням статей 32, 97, 103 Кодексу законів про працю України повинен попередити працівника не пізніш як за два місяці до запровадження такого рішення в дію.

Таку позицію висловила Держпраці (лист від 20.07.2015 № 1276/24/2/01/2216-15). У разі недотримання цієї умови посадові особи установи будуть притягнуті до адміністративної відповідальності за статтею 41 КпАП шляхом накладення штрафу у розмірі від 510 грн. до 1700 грн. (30-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; далі — нмдг).

А при повторному порушенні розмір штрафу становитиме від 1700 грн. до 5100 грн. (100-300 нмдг).
[img][/img]

джерело 2

Молоді спеціалісти при звільненні вартість навчання не відшкодовують

20.08.15

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ЛИСТ, від 12.08.2015 р. № ПІ-К-2626

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ЛИСТ від 12.08.2015 р. № ПІ-К-2626 Щодо розгляду звернення Міністерством юстиції розглянуто Ваше звернення щодо можливості припинення трудового договору (звільнення за власним бажанням) молодим спеціалістом, який навчався за державним замовленням за направленням, та механізму відшкодування вартості навчання і повідомляється. Згідно зі статтею 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; запитувана Вами інформація не належить до публічної інформації. Відповідно до статті 56 Закону України від 17.01.2002 № 2984-III «Про вищу освіту» (втратив чинність 06.09.2014) випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Пунктами 6, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 (далі - Порядок), встановлено, що випускник, який навчався за державним замовленням, зобов'язаний відпрацювати у замовника не менше трьох років; у разі звільнення за власним бажанням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Водночас відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 216 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992» дія Порядку поширюється на осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 Міністерству фінансів разом з Міністерством освіти і науки, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством юстиції та Національним банком доручено розробити і затвердити Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов угоди про працевлаштування. На цей час вказаний Порядок не затверджений. Міністерством юстиції акти з питання відшкодування випускниками вартості навчання не видавались. Також повідомляємо, що згідно з Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 23.06.2011 за № 759/19497, припинення трудового договору (звільнення за власним бажанням) Вами як молодим спеціалістом працівником територіального управління юстиції є повноваженням управління. Додатково повідомляємо, що згідно зі статтею 64 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб.

Заступник Міністра керівник апарату О.Іванченко
джерело

Мін’юст про дії працівників під час руйнування підприємств у зоні АТО

Міністерство юстиції України листом від 23.02.2015 № 1627-0-4-15/81 роз’яснило про особливості управління підприємствами, додержання та захисту прав і законних інтересів юридичних осіб під час бойових дій у зоні антитерористичної операції.

Мін’юст зауважує, що на сьогодні відсутнє законодавство, яке б чітко врегульовувало особливості управління підприємствами, установами і організаціями, додержання та захисту прав і законних інтересів юридичних осіб під час бойових дій в зоні антитерористичної операції.

Водночас зона антитерористичної операції є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

У свою чергу, підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України (далі — Кодекс) та іншими законами (ч. 1 ст. 62 Кодексу).

При цьому в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 57 Кодексу).

Статтею 65 Кодексу встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.

Щодо вжиття заходів з метою забезпечення цілісності майна, документації підприємства Мін’юст повідомив, що статтею 1158 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов’язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов’язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов’язана взяти на себе всі обов’язки, пов’язані із вчиненням цих дій, зокрема обов’язки щодо вчинених правочинів.

Затверджено форму звіту про кількісний склад державних службовців

Нацдержслужба наказом від 24.07.2015 № 161 затвердила форму звітності КСДС (квартальна) «Звіт про кількісний склад державних службовців» (далі — Звіт за формою КСДС) та Інструкцію щодо її заповнення.

Звіт за формою КСДС складають державні органи, установи та організації, посади керівних працівників та спеціалістів яких віднесені до посад державних службовців, щокварталу станом на 01 число місяця, наступного за звітним періодом, за наростаючим підсумком і подають:

- районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації — Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації — Нацдержслужбі, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом;

- територіальні органи — державному органу вищого рівня, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом;

- державні органи — Нацдержслужбі, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Звіт за формою КСДС складає служба персоналу (структурний підрозділ або спеціаліст з питань кадрової роботи) державного органу.

Пдкажіть, будь ласка. Людина пройшла спецпервірку. Довідка сформована 22 вересня. На сьогодні керівник установи не підписав рішення про її прийняття. Який срок дається на підписання розпорчдження? І коли довідка про спецперевірку втратить свою чинність?

Хороше запитання.

а де знайти хорошу відповідь?

а спецперевірку ще не відмінили?

Спецперевірка залишилсь не для всіх посад. Народ! Ну хто допоможе?!

Ну, в мене ситуація, що керівник держ.органу передумав брати працівника, хоча той пройшов спецперевірку, переміг у конкурсі, простажувався...

то людина може і має право подати в суд. Та мене цікавить: чи має довідка про спецперевірку свій термін придатності?

где-то в кодровике читал, что если справка вовремя не пришла это их проблема. даже по мойму на форуме в кадры ложил...

Все справки пришли вовремя. Справка сформирована. Заявление написано. Но руководитель не подписывает распоряжение о назначении. Вот меня интересует: сколько времени отводиться на подписания распоряжения. И может ли истечь срок самой справки? Есть ли для решения кадровых вопросов количество дней?

я к сожалению не кадровик, но считаю, что сроки ограничены. Вы не пробовали поговорить с кем-то из кадровиков например в ОДА или Облрады...

Пробовала. Никто толком ниче не может сказать(

У Вас тоже налоговая проводит люстрацию? А если с ними поговорить (непосредственно с тем, кто проводит). Возможно он знает...

Налоговая проводит люстрацию у нас. Но я не о люстрации сейчас говорю. А о спецпроверке. С их стороны все чики пики. Это у нас тут руководитель тормозит. А я не хочу попасть в просак

я видил, что у Вас не люстрация, но в налоговой тоже есть кадры и мы как организации похожи... может там кого спросить, ведь Вы же знакомы?

Да. Знакомы. Но там мальчик вообще полгода на работе. Еще и не сталкивался с подобным. И мои коллеги с других районов тоже разводят руками.

ну тогда только офіційний запит або звернення той особи, що не приймають (на звернення наприклад до РДА не зможуть не відповісти) чи взагалі питання до Яценюка на 10 хвилин )). Або ж дзвонити на гарячу лінію кабміну - і доречі це не жарт..

Дякую

ТІ пишет:

Дякую

увы... большим помочь немогу...

к ТІ

ходил к нашему главному кадровику по Вашему вопросу:

Первый вопрос к Вам: 22 сентября это 2015 года?

Второй: Принимаемый проходил спецпроверку потому что попал под закон о люстрации? (иначе сейчас уже не проводят)

Третий: После конкурса руководитель не менялся?

Жду ответов, будем общаться...

Здраствуйте! Большое ВАм спасибо!) Да это 2015 год. Спецпроверка проводилась потому что должность попадет под спецпроверку. Это начальник отдела с корупц риском. Руководитель не менялся. Но ситуация очень нехорошая. на эту должность было 10 претендентов. По результатам собеседования признали победителям человека который написал работу третьим. Тоесть два человека написали работу лучше него. И это все затянулось. Те что нписали работы лучше начали писать жалобы. Но толком никто не разбирался. Тепер я так понимаю руловодитель не рискует принимать на работу с таким скандалом. Но вот документы зависли в воздухе. Поэтому меня интересует может ли позже принять решение руководитель о назначении? Будет ли справка о спецпроверке действительна? В порядке проведения конкурса зазначено, что должны принять человека на протяжении месяца после конкурса. А тут уже до 3 дотянули...

Довидка про результаты спецпреверки не имеют срока. Законом и порядком такое не предусмотрено, а значит и действие она не теряет. Другой вопрос почему начальник не подписывает приказ, какое законное основание? По логике кандидат подал документы, прошел конкурс, прошел спецпроверку. Кадры готовят приказ про назначение, а начальник его подписывает. То что в порядке указано что должны принять человека на протяжении месяца после конкурса еще не означает что примут. Потому что спецпроверка может затянутся и на 2 месяца. Было и на 3 месяца. Так что думаю проблемы с довидкой не будет, если начальник подпишет приказ через месяц-два. А вот если не подпишет вообще, тогда возникнет вопрос почему. Кандидат вправе подавать в суд. Но это уже дебри.
И кстати, почему проводили проверку если законом предусмотрено проведение только для... ст. 57-58 ЗУ "Про запобігання корупції". Вы написали  - Это начальник отдела с корупц риском. Кто вам такое сказал? Перелік посад з підвищеним корупційним ризиком, ще не затверджений Національним агентством.
Рекомендую прочитать Роз’яснення Міністерства юстиції по этому вопросу.

Я писала лист в голдержслужбу - начальник управління фінансів мав проходити спецперевірку. Тому спецперевірка відбулася. Дивно те, що спецперевірка не має терміну. Де гарантія що ми склали довідку, а через тиждень людина скоїла злочин ( для прикладу)

Якщо мова йде про начальника управління фінансів обласного рівня, то головдержслужба права, треба проводити спецперевірку, вже по новому порядку. Спецперевірку проводить той орган/особа який/яка призначає. Якщо це управління ОДА, то призначає голова, відповідно спецперевірку проводить відділ кадрів або сектор запобігання корупції адміністрації, в залежності від положень, посадових обовязків тощо. Тепер по суті. Немає закріплено строків дійсності довідки про результати спецперевірки. Можливо тому що з моменту направлення запитів і до отримання останньої відповіді може пройти багато часу (згадайте 2012 рік, було і півроку). Але є деякий неофіційний термін (з досвіду, і пропозицій вищестоящого керівництва) в 6 місяців.

дякую.

Доброго дня. Підкажіть. Чи можна в кабінеті кадровика, де особі справи, трудові книжки і, відповідно, всі кадрові розпорядження "підсадити" працівника із іншого відділу? Якшо ні, то де це може бути прописано?

Я не занаю чи можна, але у нас у відділі кадрів підписаний водій. І не перший рік

А почему нельзя подсадить человека из другого отдела? Он же у вас работает в органе, а не с улицы. Если вопрос состоит в том что в отделе находятся трудовые книжки и личные дела, то они должны быть в сейфе, к которому должен быть доступ определенному кругу посадовых лиц.

Працівник має право отримати компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку

Державна служба України з питань праці нагадала, що якщо колективним договором організації передбачено право працівників на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день (7 календарних днів), працівник має право отримати компенсацію за частину щорічної відпустки не тільки при звільненні.

Статтею 83 Кодексу законів про працю України встановлено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Якщо за робочий рік працівник використав 24 календарних дні відпустки, за його бажанням, частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Тож, працівник може одержати компенсацію за 7 календарних дні щорічної додаткової відпустки без факту звільнення тільки у випадку, якщо він використав 24 календарні дні щорічної відпустки за цей робочий рік.

Кабинет министров Украины своим решение ликвидировал существовавший в Украине с 1999 года кадровый резерв руководителей государственных предприятий, государственных учреждений и организаций.

Об этом говорится в постановлении №867, опубликованном на сайте правительства.

"Признать утратившим силу постановление Кабинета министров Украины от 18 октября 1999 № 1912 "Об утверждении Положения о формировании кадрового резерва руководителей государственных предприятий, учреждений и организаций", - сказано в документе.

Хто з держслужбовців та посадових осіб місцевого самоврядування має проходити спецперевірку

Міністерство юстиції України 18.06.2015 роз’яснило особливості застосування антикорупційного законодавства в частині проведення спеціальної перевірки.

Мін’юст нагадав, що відповідно до пункту 1 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 (далі — Порядок), спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком. При цьому до посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700) та Порядок відносять:

посади, передбачені частиною першою статті 9 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі — Закон про державну службу);
посади посадових осіб місцевого самоврядування, які належать до першої-третьої категорій посад, згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III;
посади державних службовців, які належать до першої-третьої категорій посад, згідно зі статтею 25 Закону про державну службу;
посади керівників, заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівників, заступників керівників органів влади Автономної Республіки Крим, державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, районів, міст республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, районів у місті, міст районного значення, міст Києва або Севастополя, — незалежно від категорій посад державних службовців, до яких відповідні посади належать;
посади суддів, прокурорів і слідчих;
посади, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом військовослужбовців.

При цьому слід враховувати, що частиною першою статті 56 Закону № 1700, зокрема, визначено осіб, щодо яких спеціальна перевірка не проводиться:

кандидати на пост Президента України, кандидати у народні депутати України, кандидати у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів;
громадяни, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або залучаються до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;
претенденти, які перебувають на посадах у державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. При цьому Мін’юст зазначає, що питання про призначення претендента на посаду в порядку переведення на посаду до іншого державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, стосовно яких спеціальна перевірка вже проводилася, розглядається після отримання копії довідки від органу, яким організовано проведення такої перевірки.

Якщо ж щодо таких претендентів спеціальна перевірка не проводилася, їх призначення може бути здійснене лише після проведення відповідно до вимог Закону спеціальної перевірки;

претенденти, які перебувають на посадах у державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, що припиняються, та призначаються в порядку переведення на роботу до інших органів, до яких переходять повноваження та функції органів, що припиняються;
особи при розгляді питання про включення їх до списку народних засідателів або присяжних.

Перелік посад з підвищеним корупційним ризиком визначить Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — Національне агентство) після початку його функціонування.

Законом № 1700 розширено коло суб’єктів, які уповноважені на проведення, а також на організацію спеціальної перевірки.

Відомості щодо наявності інформації про претендента на посаду в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (далі — Реєстр), надаватиме Національне агентство.

Разом з тим, до початку ведення Національним агентством Реєстру встановлено обов’язок Міністерства юстиції продовжувати здійснення повноважень щодо забезпечення ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, та забезпечувати надання інформації з нього під час проведення спеціальної перевірки (п. 3 Постанови № 171).

До повноважень Міністерства юстиції відповідно до Порядку належить також надання інформації стосовно наявності інформації про особу в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII, та щодо наявності в особи корпоративних прав.

При цьому центральний апарат Міністерства надає витяги лише відповідно до письмового запиту Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України та Секретаріату Кабінету Міністрів України. На підставі письмового запиту інших державних органів, органів місцевого самоврядування витяги надають Головне територіальне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та головні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Стосовно претендентів на посади в органах місцевого самоврядування, призначення (обрання) чи затвердження на які здійснюється місцевою радою, Мін’юст зазначив, що спеціальна перевірка щодо цих осіб проводиться після їх призначення (обрання) чи затвердження на відповідні посади.

Для проведення спеціальної перевірки такі особи протягом трьох робочих днів з дня призначення (обрання) чи затвердження подають до органу місцевого самоврядування передбачені Порядком документи.