Відповідно до заявок створюємо тему про те як прожити на заробітну плату державним службовцям. На чому можна зекономити, від чого відмовитись та ін. Все це пишемо сюди...

Первое, что пришло на ум отпуск. Помню еще в 2008 (если не ошибаюсь доллар был по 5) мог себе позволить насобирать на отдых в турции. Сейчас же сомневаюсь, что хватит даже на херсонскую область

Зараз, щоб назбирати на відпустку за кордоном потрібно або не їсти не пити нічого 2-3 роки, або продати печінку... (звісно це жарт, всерйоз не сприймати )

Окрім мережі інтернет, з метою оновлення речей, є можливість відвідувати т.з. Секонд Хенди. Даремного багато людей вважають, що там все лише погане та неякісне. На вагу купувати - економія просто надзвичайна. Я майже все, окрім джинсів (а іноді і джинси) купую там. Окрім цього, краще відмовитись від паління\алкогольних напоїв та записатись   до спортивного залу (так ви зможете з користю проводити час в гарній компанії, що являє собою гарну альтернативу затратним розважальним заходам\закладам)

А я не курю, но заядлый кофеман (пью только эспрессо лично приготовленный). Увидев на днях какие цены на кофе даже на оптовом рынке, понял, что надо завязывать.

dava пишет:

А я не курю, но заядлый кофеман (пью только эспрессо лично приготовленный). Увидев на днях какие цены на кофе даже на оптовом рынке, понял, что надо завязывать.

Пейте чай с цикорием, по вкусу напоминает кофе, но по пользе - значительно лучше вашего любимого напитка, да и по цене дешевле

А в мене, ще залишився невеликий запас Лаваци (єспрессо), купленої ще по 45 грн. за 250 грам. Що робити з кавоваркою через пару місяців навіть не знаю. Напевно виставляти на олх. Сумно.

Framen пишет:

dava пишет:

А я не курю, но заядлый кофеман (пью только эспрессо лично приготовленный). Увидев на днях какие цены на кофе даже на оптовом рынке, понял, что надо завязывать.

Пейте чай с цикорием, по вкусу напоминает кофе, но по пользе - значительно лучше вашего любимого напитка, да и по цене дешевле

...и, видимо, скоро без сахара

Цикорий

dava пишет:

Цикорий

А мне норм, все ж не просто кипяток пить, пока

Еще в плане экономии... Если у вас есть АТБ - там часто, ближе к концу срока использования, снижают цены на молочку (за день до окончания к примеру). Покупаете молоко, любую крупу (благо раньше запасы гречки хорошие сделали ) - делаете молочное и на утро весьма не плохой завтрак. На несколько дней хватает. Еще к этому добавить перепелинных яиц, штуки 3-4 (что по ценности идентично употреблению где-то 15 куриным) и вообще отменненько получается. А так - акции, акции и еще раз акции, а если акций нет - то

Framen пишет:

Еще к этому добавить перепелинных яиц, штуки 3-4 (что по ценности идентично употреблению где-то 15 куриным)

буду себе напоминать, когда желудок начнет сигналить, что не наелся 3-4 перепелинными яйцами

а що мені робити якщо я так жив, економив і харчувався до нинішнього курсу

правда без перепелиних

а скоро дійсно так і буде - кипяточку попив, крихти зі стола позбирав, це тобі і обід і вечеря, а про яйця годі й мріяти. Святим духом будемо харчуватися...

На счет покупки вещей в секонде - давно там покупаю, но в основном только рубашки на вешалках, там где нужно рыться - не могу, как то отвращение. А вообще советую сайт Клумба, там очень много вещей продается нормального состояния, покупал в прошлом году там костюм практически новый, за который даже на базаре нужно было бы отдать 1500 грн. минимум. Купил за 500 грн. Сайт в основном рассчитан на детские вещи, но есть и взрослые.

Шел третий год президентства Порошенко… Весна…
Начали питаться голубями. Они вкусные и полезные.
Кора деревьев пригодна в качестве приправы и
заваривания чая. Давно хожу пешком, узнал очень
много нового и интересного о своём городе и его
архитектуре. На день рождения закололи дворняжку. На
балконе валяются вверх тормашками засоленные
воробьи. Сам себе шью одежду. Узнал как плести
лапти. Моюсь раз в месяц, разжигаем костер во дворе и
греем в ведрах воду. Газ давно не по-карману и газовую
трубу давно вырезали. Пару раз удалось поймать рыбу.
Варю бражку и ставлю квас. Чайный гриб - тоже
хорошо. Думаем с женой взять кредит на двоих и
купить велосипед.
Воздух в городе становится чище, редкие машины
удивляют детвору. Киев пустеет. Вчера видел, как мимо
проезжал президент на своей карете. Собираемся
натаскать с женой земли в квартиру и посадить
картохи. Очень хочется картохи... Давно не ел этого
изысканного блюда картоха…. Вареной картохи…
жареной… печёной... Говорят президент ест картоху!

да, на велике на работу- самое оно!) полезно и сэкономить можно

dava пишет:

Шел третий год президентства Порошенко… Весна…
Начали питаться голубями. Они вкусные и полезные.
Кора деревьев пригодна в качестве приправы и
заваривания чая. Давно хожу пешком, узнал очень
много нового и интересного о своём городе и его
архитектуре. На день рождения закололи дворняжку. На
балконе валяются вверх тормашками засоленные
воробьи. Сам себе шью одежду. Узнал как плести
лапти. Моюсь раз в месяц, разжигаем костер во дворе и
греем в ведрах воду. Газ давно не по-карману и газовую
трубу давно вырезали. Пару раз удалось поймать рыбу.
Варю бражку и ставлю квас. Чайный гриб - тоже
хорошо. Думаем с женой взять кредит на двоих и
купить велосипед.
Воздух в городе становится чище, редкие машины
удивляют детвору. Киев пустеет. Вчера видел, как мимо
проезжал президент на своей карете. Собираемся
натаскать с женой земли в квартиру и посадить
картохи. Очень хочется картохи... Давно не ел этого
изысканного блюда картоха…. Вареной картохи…
жареной… печёной... Говорят президент ест картоху!

Admin пишет:

Відповідно до заявок створюємо тему про те як прожити на заробітну плату державним службовцям. На чому можна зекономити, від чого відмовитись та ін. Все це пишемо сюди...

https://www.youtube.com/watch?v=s-nGlLvsaao

Прочитал сегодня:

Советы, как выжить в кризис:
Пересесть с личного транспорта на общественный, обедать не в кафе, а контейнер на работу приносить, продукты покупать по акции, одежду -на распродажах, в кино ходить не чаще одного раза в месяц... Вопрос! А если я и до кризиса так жил, что делать?

Максим пишет:

Прочитал сегодня:

Советы, как выжить в кризис:
Пересесть с личного транспорта на общественный, обедать не в кафе, а контейнер на работу приносить, продукты покупать по акции, одежду -на распродажах, в кино ходить не чаще одного раза в месяц... Вопрос! А если я и до кризиса так жил, что делать?

никуда не ездить (бить баклуши), не обедать (питаться святым духом), одежду не покупать (фиговые листочки вам в помощь), в кино не ходить (мечтать о высоком). где-то так. гы-гы-гы.

П.С. Ничего личного - вы спросили, я ответил.

dimam пишет:

никуда не ездить (бить баклуши), не обедать (питаться святым духом), одежду не покупать (фиговые листочки вам в помощь), в кино не ходить (мечтать о высоком). где-то так. гы-гы-гы.

П.С. Ничего личного - вы спросили, я ответил.

Как говорится - зубы на полку...

П.С. Я не спрашивал, я цитировал прочитанное в сети.

Максим пишет:

Прочитал сегодня:

Советы, как выжить в кризис:
Пересесть с личного транспорта на общественный, обедать не в кафе, а контейнер на работу приносить, продукты покупать по акции, одежду -на распродажах, в кино ходить не чаще одного раза в месяц... Вопрос! А если я и до кризиса так жил, что делать?

Во-во, я тоже так подумал

Зарплата 1500, коммуналка 1000, проезд 300 = остаётся 200.
На 200 гривен можно купить 23 булки хлеба - приблизительно 500 граммов в день.
Если мне память не изменяет, в блокадном Ленинграде норма составляла 250.

Не понимаю каким образом покупка одежды в сэконд-хэнде может помочь сэкономить, если покупка одежды вообще не предусмотрена?

Цитата :

А если я и до кризиса так жил, что делать?

Придумал такое:

Советы, как выжить в кризис держслужбовцям:

Пересесть с общественного транспорта на велосипед, если нет велосипеда - ходить пешком, не приносить на работу контейнер с продуктами, их еще нужно за что-то покупать, лучше упасть на хвост коллеге побогаче и кушать с ним, если таковых нет - придется голодать, одежду вообще не покупать, ходить в старых лохмотьях, на дрес-код забить, если возникнут вопросы у руководства по поводу вашей одежды, ответ простой - кризис, в кино не ходить совсем - что телевизора мало, нет телевизора - смотрите в потолок, медитируйте, толку будет больше.

Надеюсь вопросов типа "я и до кризиса так жил, что делать?" уже не будет.

Цитата :

Надеюсь вопросов типа "я и до кризиса так жил, что делать?" уже не будет.

Не будет, но у меня появился ребенок, который хочет кушать, который растет и его в папины лохмотья не оденеш...

Cepiyc пишет:

Цитата :

Надеюсь вопросов типа "я и до кризиса так жил, что делать?" уже не будет.

Не будет, но у меня появился ребенок, который хочет кушать, который растет и его в папины лохмотья не оденеш...

Ну а у меня двое детей, и кроме кушать и одеть, еще нужно и в школу заплатить, и в садик заплатить, и много еще разного заплатить... Так что я вас более чем понимаю, но такое у нас правительство и государство, и ждать от них нечего... Либо молчать и терпеть, либо самому искать выход / другую работу.

Нідерландцям пропонують встановлювати сервери замість обігрівачів

Зима не страшна, коли вдома є сервер. Його привезуть і встановлять задарма. У Голландії навчилися отримувати безкоштовне опалення. Без дрів, вугілля чи газу. Про сміливий експеримент голландців.

Їм додому привезли батареї! Десять щасливих сімей у Нідерландах стали учасниками експерименту: влаштуй у себе вдома сервер і отримай безкоштовне опалення. Е-радіатор і справді схожий на опалювальний прилад, який ми звикли бачити під вікнами. Щоправда, у ньому не гаряча вода і не пара, а мікросхеми.

"Нам не потрібно будувати дата-центр в окремій будівлі, а потім його охолоджувати. Цим винаходом ми економимо кошти, бережемо природу", - пояснює винахідник е-радіатора Боаз Лойпе.

Виходить, у кожного вдома стоїть такий собі сервер або ж комп’ютер з великим обсягом пам’яті, де зберігаються дані. У країні, в якій зелені технології - одні з найрозвиненіших у світі, замислилися. Комп’ютери генерують чимало зайвого тепла, їх потрібно охолоджувати. Витрачається вдвічі більше енергії, яку можна використати з користю.

"Для людей це вигідно, бо ми відшкодовуємо кошти на електроенергію, а самі отримуємо безкоштовне приміщення. Ситуація виграшна для всіх", - каже винахідник е-радіатора Боаз Лойпе.

Наскільки виграшна - покажуть результати тестів. Якщо учасникам експеримент сподобається, електронні радіатори почнуть встановлювати масово.

"Ця система зовсім не пов’язана з центральним опаленням, яке ми вимикаємо. Якщо тепла від сервера буде достатньо, взагалі не будемо користуватися опаленням і зекономимо чимало грошей", - стверджує власник будинку Ян Віссер.

Перші Е-радіатори стоятимуть по домівках протягом року. Тим часом винахідники вже оформили на них патент.

источник

Мифы об экономии на "коммуналке"

По поводу тарифов на коммунальные услуги все ясно – они будут выше, субсидии получат многие, но не все. И еще становится ясно, что впервые нам придется начать считать кубометры, киловатты и прочие вещи, поглощающие наши деньги.

Бессмертные Ильф и Петров описали борьбу жителей коммунальной квартиры за экономию энергоресурсов лет эдак 80 назад – в самый разгар великой электрификации:

«Во вторник вечером прибежала тетипашина девчонка и одним духом отрапортовала:

– Они последний раз говорят, чтоб тушили.

Но как-то так случилось, что Васисуалий Андреевич снова забылся, и лампочка продолжала преступно светить сквозь паутину и грязь. Квартира вздохнула. Через минуту в дверях лоханкинской комнаты показался гражданин Гигиенишвили. Он был в голубых полотняных сапогах и в плоской шапке из коричневого барашка.

– Идем, – сказал он, маня Васисуалия пальцем. Он крепко взял его за руку, повел по темному коридору, где Васисуалий почему-то затосковал и стал даже легонько брыкаться, и ударом в спину вытолкнул его на средину кухни. Уцепившись за бельевые. веревки, Лоханкин удержал равновесие и испуганно оглянулся. Здесь собралась вся квартира. В молчании стояла здесь Люция Францевна Пферд. Фиолетовые химические морщины лежали на властном лице ответственной съемщицы. Рядом с нею, пригорюнившись, сидела на плите пьяненькая тетя Паша. Усмехаясь, смотрел на оробевшего Лоханкина босой Никита Пряхин. С антресолей свешивалась голова ничьей бабушки. Дуня делала знаки Митричу, Бывший камергер двора улыбался, пряча что-то за спиной.

– Что? Общее собрание будет? – спросил Васисуалий Андреевич тоненьким голосом.

– Будет, будет, – сказал Никита Пряхин, приближаясь к Лоханкину, – все тебе будет. Кофе тебе будет, какава! Ложись! – закричал он вдруг, дохнув на Васисуалия не то водкой, не то скипидаром.

– В каком смысле ложись? – спросил Васисуалий Андреевич, начиная дрожать.

– А что с ним говорить, с нехорошим человеком! – сказал гражданин Гигиенишвили. И, присев на корточки, принялся шарить по талии Лоханкина, отстегивая подтяжки.

– На помощь! – шепотом произнес Васисуалий, устремляя безумный взгляд на Люцию Францевну.

– Свет надо было тушить! – сурово ответила гражданка Пферд.

– Мы не буржуи – электрическую энергию зря жечь, – добавил камергер Митрич, окуная что-то в ведро с водой.

– Я не виноват! – запищал Лоханкин, вырываясь из рук бывшего князя, а ныне трудящегося Востока.

– Все не виноваты! – бормотал Никита Пряхин, придерживая трепещущего жильца.

– Я же ничего такого не сделал.

– Все ничего такого не сделали.

– У меня душевная депрессия.

– У всех душевная.

– Вы не смеете меня трогать. Я малокровный.

– Все, все малокровные.

– От меня жена ушла! – надрывался Васисуалий.

– У всех жена ушла, – отвечал Никита Пряхин.

– Давай, давай, Никитушко! – хлопотливо молвил камергер Митрич, вынося к свету мокрые, блестящие розги. – За разговорами до свету не справимся.

Васисуалия Андреевича положили животом на пол. Ноги его молочно засветились. Гигиенишвили размахнулся изо всей силы, и розга тонко запищала в воздухе.

– Мамочка! – взвизгнул Васисуалий.»

Времена изменились, к экономии сейчас пододвигают сами цифры в счетах за коммуналку. Насколько это существенно? Вот премьер утверждает, что по состоянию на начало апреля субсидии получало около 1,2 млн семей (домохозяйств), а с 1 мая, когда начнут действовать новые тарифы таких получателей будет уже около 4 млн человек. Реально это примерно треть домохозяйств.

Остальным придется платить все больше и больше. Правда, по мере роста тарифов число получателей субсидий будет расти, но вряд ли в разы, как сейчас, на старте. Зачем нужно помогать субсидиями, а не низкими тарифами – это понятно. Во-первых, субсидии позволят сделать расходы госбюджета более адресными – все-таки они для малообеспеченных, а не для всех желающих. Во-вторых, госбюджет сэкономит за счет того, что кто-то просто не дойдет за субсидиями. Цинично? Может быть. Но факт. В-третьих, меньше будет украдено за счет "пересортицы" - когда газ и другие ресурсы списывались на домашние хозяйства по низкому тарифу, а по факту передавались промышленным и бизнес-потребителям с "черной" оплатой за них.

Нам всем придется экономить. Это – однозначно. Но сначала придется потратиться на повышение энергоэффективности собственной квартиры или дома. Это самый эффективный путь, если подумать. Вовремя выключать оборудование. Кипятить не полный чайник, а столько, сколько нужно для заваривания чая. Мыть посуду в посудомойной машине (да-да, это экономичнее). Покупать бытовую технику с высоким классом потребления. Устанавливать кондиционеры с продвинутыми технологиями (инверторы, например). Не оставлять включенными в сеть блоки питания, если присоединенные к ним гаджеты остаются неработающими. Энергоэффективные лампы – туда же.

Опыт показывает, что банальное "выключение света после себя" позволяет экономить десятки процентов. И вот тут есть смысл обратить внимание на те мифы, которые немало выросло вокруг повышения энергоэффективности.

Миф номер 1. Нужно срочно бежать ставить счетчики, утеплять окна и т.п.

Нет. В смысле – нет, это все надо, но сначала надо сесть и подумать. Бежать сходу никуда не нужно. Если счетчиков(тепла, воды, газа) еще нет, их придется начать ставить. Но есть задачи и более насущные. С чего начинать?

Не со счетчиков, а с утепления, с теплоизоляции подъезда. Неработающая дверь, отсутствие уплотнения на ней, разбитые стекла даже при отсутствии счетчиков съедают деньги. Потому что зимой приходится подогреваться электричеством, так как централизованного отопления при промерзающем подъезде не хватит никогда. А летом придется больше гонять кондиционер. Цена вопроса для теплоизоляции подъезда – от нескольких сотен гривен. Меры окупаются за пару месяцев даже если на них скинутся только жители нескольких квартир.

Уплотнения и двойная дверь собственно в квартиру – тоже большой плюс. Это стоит уже несколько тысяч гривен. Но бонусом пойдет повышение безопасности – современные двери сложнее вскрыть злоумышленнику.

Новые окна со стеклопакетами? Они уже есть почти всюду. Если нет – есть резон ими озаботиться в первой половине лета или в мае. В это время расценки намного ниже, чем в августе, а тем более – осенью.

Бонусом к современным окнам и хорошим дверям будет шумоизоляция. Бережем свои нервы, здоровым быть экономически выгодно.

Миф номер 2. Достаточно установить счетчик воды, чтобы сразу началась экономия

Не начнется. Протекающий клапан в бачке унитаза и неплотно закрывающийся водопроводный кран способны на пару спустить в канализацию за месяц несколько кубометров воды. В наихудшем варианте – удвоить или утроить потребление воды против реально необходимого. Во что это обойдется – подсчитать несложно.

Поправить домашнюю сантехнику "рукастый" квартиропользователь может, потратив несколько десятков гривен на всякие уплотнители, прокладки и т.п. Окупится это за месяц-два. Если потребуется замена кранов, клапанов – может обойтись в несколько сотен гривен (или до пары тысяч гривен - если захочется иметь уж очень качественные краны). Плюс сотня-две-три будет стоить работа. Окупится это все за пару-тройку лет – в худшем случае. Много? Это сейчас. А когда тарифы вырастут – выгода от инвестиции окажется намного круче.

Сам же комплект счетчиков на воду вместе с установкой обойдется до 2 тыс. гривен. Их установка окупится менее, чем за три года (здесь и далее сроки окупаемости – по подсчетам журнала "Деньги").

Миф номер 3. Газовый счетчик спасает от высоких тарифов

Да, спасает, но счетчик мало полезен, если в квартире из потребляющих приборов есть только газовая плита. Если есть газовый бойлер – экономия появляется, причем существенная. Если еще и индивидуальное отопление на газе – тем более есть смысл ставить счетчик. Более того, потребителям, у которых нет счетчика, облгазы накручивают огромные суммы оплаты.

Кстати, у облгазов имеется программа установки квартирных счетчиков за их счет. Эти программы хороши тем, что можно не платить за проект установки, сам счетчик и его монтаж. Плохи программы тем, что, возможно, придется некоторое время ждать своей очереди. Некоторое время – это полгода, а то и год-другой. Если заплатить наличными уполномоченной фирме, то за 3-5 тыс. гривен счетчик принесут в дом, установят и подключат. Срок окупаемости 6-7 лет. Но за счет дальнейшего роста тарифов на газ сроки могут сжаться до 2-3 лет.

Миф номер 4. Счетчик потребляемого тепла способен резко сократить суммы в платежке

Увы, это – фантастика. Причин две. Первая причина состоит в том, что в подавляющем большинстве домов технически нереально подсчитать объем потребляемого тепла в одной квартире. Потому что их строили в те времена, когда учет тепла никого не интересовал, и трубы отопления пронизывали этажи, входя в одну и ту же квартиру в нескольких местах. Ставить на каждую трубу по счетчику? Это будет "золотое" решение в смысле расходов.

Единственный реальный выход – компромисс. Придется ставить счетчик на входе в многоквартирный дом, а платежки формировать пропорционально отапливаемой площади. Да, придется полагаться на сознательность каждого из жильцов дома. И надеяться на то, что каждый будет экономить, чтобы иметь на входе минимум на общем счетчике. Общий счетчик обходится в 300-400 гривен из расчета на одну квартиру в многоквартирном доме. Окупается за один отопительный сезон (!).

Вторая причина состоит в том, что считать тепло мало – надо регулировать (оптимизировать) потребление в зависимости от погодных условий. А этого в обычных домах делать невозможно технически. Выход – ставить на дом индивидуальный тепловой пункт (ИТП), который позволяет регулировать потребление тепла и, соответственно, интенсивность отопления. Правда, стоит такое решение в среднем около 200 тыс. гривен на один многоквартирный дом. Но зато позволит избежать 30 градусов в квартире в момент оттепели и снижения температуры до 15 градусов, к примеру, во время сильных морозов. Окупается решение за пару отопительных сезонов – гарантированно - при нынешних тарифах на отопление.

Миф номер 5.

Двухзонный счетчик электроэнергии позволит резко сократить платежи за электричество Возможно. Но только не в обычной городской квартире. Как известно, двухзонный счетчик позволяет использовать разницу в тарифах на электричество в дневное и ночное время. В ночное время тариф ниже. С 1 апреля установлено, что с 23-00 вечера до 7-00 утра применяется понижающий коэффициент в 0,5, то есть половинный по сравнению с дневным временем тариф. Если двухзонный счетчик установлен (покупка и монтаж – около 1500 гривен), то появляется возможность экономить за счет использования в ночное время наиболее энергоемких домашних электроприборов – стиральной, посудомойной машины. Владельцы электромобилей смогут по ночам заряжать свои авто. Гладить ночью? Гонять микроволновку? Варить кофе, пользоваться тостером после 23-00? Вряд ли это хорошие идеи.

Но зато точно есть смысл в двухзонном счетчике, если в квартире или в частном доме используется эффективный накопительный электробойлер (как источник горячей воды). Или если в частном доме используется электрокотел для отопления. То есть двухзонные счетчики наиболее интересны тем, кто имеет просторный дом с высоким потреблением электричества для подогрева воды и отопления. А в обычной квартире такие счетчики окупят себя только лет за восемь.

Як українці виживали у голодні 90-ті і 5 способів вижити зараз

Віталій Квітка
письменник

Багато хто забув блаженної пам'яті 1990-ті. Саме з цим періодом пов’язане виникнення золотого для виживання народу слова "кравчучка", коли в намаганні вижити в кризу безгрошів’я та віртуально-паперових грошей, здавалося, вся країна попливла в трьох напрямках: по західному, північному та східному трудових трафіках. В ті часи найшвидше на ноги стали західноукраїнці. Пам'ятаю розмову у, здається, десь так на добру третину спорожнілому Львові 1996 року: галичани щиро дивувалися, як це так можна сидіти там, на Великій Україні, безперервно теревенячи, хто кращий у політикумі, коли "треба їздити за кордон і спокійно заробляти гроші". За кордон, не в такій великій кількості, як на заході, їздила вся країна. Незабутньо в спогадах відлунює північний трафік, напряму пов'язаний з поїздом "Сімферополь-Мінськ" (колишній ризький), у напівспорожнілі вагони якого по зав’язку в Чернігові набивалися перекупки зі своїми незмінними віниками по п’ять гривень. Як живий пам’ятник цьому прибалтійському трафіку до 2010-х дійшов до нас перон у самому серці країни, на станції П'ятихатки-сортувальна, весь перетворений на зоопарк дитячих іграшок – у добу 1990-х всі вони були білоруського виробництва, потім вироби для дітей навчилися шити місцеві підприємці. Харківсько-лугансько-донецький напрямок символізував торгівлю робочою силою та обмін крамом уже із російським сходом, а ще в січні 2014 у районі Краснодону та інших ближніх пропускних пунктів із РФ наші водії переїздили "на той бік": заправлятися якісним бензином. Внаслідку користування цими трьома трафіками нація не тільки вижила, але, п'ятдесятидвохмільйонна, скоротилася за 20 років до 47 мільйонів – решта, так чи інакше, стали еміґрантами.

У 1990-ті комп'ютерізація не зайшла так далеко, зате часто сама робота бувала віртуальною: деякі вчені місяцями ходили задарма в науково-дослідні інститути, вірячи, що трудяться на велике майбутнє великої країни. Шахтарі працювали на шахтах по три роки поспіль за 30% від зарплати, яка і видавалася невчасно, і була повернута зрештою не повністю. Інші, більш підприємливі, "викручували" різний бізнес: і на чомусь, і на нічому. Одних із них відстрілювали рекетири, а їх самих наприкінці 1990-х на українських дорогах міліціонери-спецпризначенці генерала Юрія Кравченка. Інші не тільки змогли "сколотити" капітал, а за яких-небудь двадцять років фінансово переплюнули цілі багатосотрічні ґенеалогії західних капіталістів, і на початку двотисячних почали скуповувати вілли по всьому Середземноморському і не тільки узбережжю. Однак всіх їх, вихідців із 1990-х, об'єднувала – бандитська, пострадянська та просто мрійливо-українська романтика. І саме ця риса достатньо літературного підходу до дуже багатьох подій, які трапляються з тобою у безгрошівній реальності, мабуть, і дала змогу поколінню 1990-х вижити.

Як символ 1990-х, пригадується зустріч нового, 1995 року. Напередодні я отримав 20 доларів – гонорар за вірші, і поселився в однієї інґелігентної жіночки в Ірпені. Однак буквально на другий день вона запідозрила в мені бандита і виселила. І я перебрався до друга художника Тараса. Криза була не тільки національною, а й персональною: під новий рік удома у нас не залишилося ані копійки. Нічого, навіть хліба. Лише з півкіла гороху. До того ж, обидва захворіли на грип і мали температуру під 40. Слабкість була абсолютна: поїхати до Києва зустрічати новий рік ми не могли, не було сил і коштів, а новорічний горох ми варили на повільному вогні весь день 31 грудня.
Але давайте подивимося в Сьогодні, таке саме кризове. Нині ментально ми сильно змінилися: романтика як національна риса "вимерла", на її місце прийшла ментальна праґматика. Якщо у 1990-ті, на загал позбавлені релігійної духовності, ми більше вміли жити вірою, то зараз, навіть ментально упосліджені, передовсім надаємо перевагу хлібу насущному. А оскільки його нерідко на столі нема, передбачу, вижити буде дещо складніше.

Адже у 1990-ті щоб вижити було чимало способів, багато з яких – емпіричні. Патентоманія, приміром, коли патентуючи нові винаходи і відкриваючи все нові і нові бізнеси, ми наївно вірили, що ці посіви зійдуть негайно, в сезон, і всі одразу і назавжди станемо капіталістами.
У наш час кількість способів перемогти зубожіння порівняно неймовірно скоротилася. Фактично щез один із найефективніших у 1990-ті – розкрадання об'єктів державної власності та крадіжки на залізничних полотнах. Тоді, домовившись із міліцією, з платформ перли все – і таким чином в кризу насправді вижило чимало сімей. Зараз більшість "непотрібних" пострадянських об'єктів або розкрадені ще в 1990-ті, або, як залізниця, надійно охороняються – усе це уже комусь належить. Усе ж, що належало "ворогам народу" доби Революції Гідності, або з'їдено в революцію самообороною, або передано народу та новим його слугам, і також непогано охороняється від народу. Тому способів вижити дуже мало. Але вони є.

Спосіб № 1. Держслужба, вибори, участь у місцевій та державній політиці. Це – найнадійніший спосіб, який був абсолютно ненадійним у купонні 1990-ті. Тепер, якщо ти в команді політиків місцевого чи всеукраїнського розливу, твоя родина точно не помре з голоду. Спосіб доступний не всім, але багатьом. У крайньому випадку, "затягнувши паски", кожен громадянин може брати участь у волонтерському русі та життєдіяльності громадських організацій. Це – мрія, але красива і здійсненна: у майбутньому вона дозволить окремим волонтерам та громадським організаціям узяти участь у виборах на правильному боці, а по них потрапити в пул перерозподілу зон впливу – і це також гарантуватиме виживання. Плюс, поки що пригальмовані, але можливі в майбутньому ґранти.

Спосіб №2. Робота на підприємствах та в компаніях, які уціліли під час Революції чи розвинулися по ній. Тут також роботодавці радять "дякувати Богові", "затягнути паски" і працювати за майже ту саму суму, або ту, що й до стрибка пана Долара. Але – це також шлях порятунку, і від нього зазвичай не відмовляються. Пояснюючи це тим, щоб в 1990-ті не кожен мав подібний шанс: з затягнутим паском, але затягнутим – стабільно.

Спосіб №3. Еміґрація. Один із найнадійніших з огляду на перспективи принципово змінити життя, але водночас і дещо ризикований спосіб. Для загалу малоймущих – це безумовні проблеми з асиміляцією і тяготи негайного переселення як такі. Для переселенців із Півдня та Сходу до Росії – фактична втрата батьківщини та життя в помітно гірших умовах, ніж за української кризи, але з перспективами покращання в наступних поколіннях. Для багатоймущих, за винятком підсудних політиків і олігархів – часто також не вихід, адже не означає розвитку бізнесу, а тільки розтрату накопиченого на всіх попередніх українських кризах.

Спосіб №4. Війна. Звучить цинічно і незручно, але кампанія супроти сепаратизму на Сході для чималої частини де-факто безробітного населення дійсно стала рятівною паличкою-виручалочкою у плані сімейного бюджету. Як не крути, це все-таки не Друга світова війна, передовсім артилерійська, і попри обстріли та котли, ризик бути вбитим не такий уже і значний, як, приміром, під час світових зіткнень. Нагода для поліпшення сімейного бюджету, часто взагалі порожнього – очевидна. Минулого року мій друг Олег із Кіровограда одразу по одруженні вирушив в АТО зі словами: "Слава Богу, встиг одружитися, і моя половинка отримає компенсацію, в разі чого". Інший знайомий з Кривого Рогу просто в захваті від служби: він водій, і одного разу снаряд влучив у вантажівку під час перекуру. І все людина радіє: доти три роки він був безробітним. Найориґінальніший, найцинічніший, щонайнегуманніший спосіб – але спосіб. Є приводом для організації нових підприємств оборонного характеру тощо.

Спосіб №5. Українські городи, пенсії бабці, біржа праці. Цей спосіб – найвірніший засіб вижити решті українців, які не є олігархами, наймитами фірм, не пішли в армію чи добровольцями і ще не подалися на еміґрацію. Наша супер-родюча земля ґарантувала виживання у 1990-ті, забезпечить вона його і зараз. Навіть лінтюх, який кидає картоплину у нашу землю, отримує стовідсоткову ґарантію зібрати восени багатий урожай. А поки що існує лобода, зійшов по зимі хрін та підводиться шавлія – невдовзі в супи і борщі можна буде додавати майже будь-яку рослинність. Біля річок, у степах та лісах живуть птахи курячого походження типу "фазан" тощо. Через занепад наших природоохоронницьких служб вони дуже розмножилися. Це літо має бути достатньо дощове – отож виростуть гриби, які також є їстівним продуктом. Люди стали за рахунок Революції Гідності людянішими: вони поділяться з сусідами одягом, з якого повиростали діти, голільним лезом та губною помадою.

Таким чином, переважно у перший та п'ятий спосіб, якось виживемо. Перемогли скруту 1990-х, викрутимося і в 2010-ті. Не біда. Аби була погода (якщо дощ не піде, багатьом каюк через неврожай), здоров'я (в епоху криз та й взагалі починаючи з 1990-х – краще не хворіти) і здоровий ґлузд. У голові. Треба розуміти, що в кризу потрапили всі, а не частина. Бути акуратним у поводженні з ближнім (зброї на руках чимало, він може і вистрілити, якщо ти випадково спробуєш подоїти його корову). І все буде нормально. Все буде в Україні All Right.

Как украинцы зарабатывают деньги в кризис



В кризис украинцы находят все новые виды заработка. Жители западных областей теперь собирают для продажи обычных дождевых улиток, а заробитчане едут работать горничными и агрономами в Казахстан и Азербайджан.

30 кг улиток в день

«Только три месяца! Возможность заработать! Сбор улиток в нашем регионе» — такие объявления можно встретить в соцсетях на страничках жителей Львовской, Тернопольской и Закарпатской областей. «Мы принимаем только живых улиток обязательно с целыми раковинами и без посторонних запахов. Диаметр раковины должен быть не меньше 3 см — маленьких улиток не берем, потому что их неудобно есть. Предупреждаем сборщиков, что улиток нельзя мыть и кормить, а хранить их нужно в прохладном помещении», — рассказал нам заготовщик улиток из Львова Андрей Кручман. Он покупает улиток у жителей окрестных сел по 5 грн за 1 кг (вес одной улитки порядка 30 грамм).

«Потом продаю их в Сербию, там их обрабатывают и перепродают в Италию и Францию для ресторанов», — говорит Андрей. Житель села Озеряны (Тернопольская область) Роман уже две недели каждый день ходит по утрам с другом в лес за улитками. «Нужно идти рано, на рассвете, когда еще есть роса, и улиток много. На двоих в день собираем около 30 кг улиток. Это 150 грн в день — для нашего села хорошие деньги, тем более другой работы все равно нет», — рассказывает Роман.

Едут руководить торговыми центрами в Кахахстан

Новая тенденция и у заробитчан. Если раньше наши граждане ездили на заработки в основном в Польшу и Россию, то теперь география их поездок значительно расширилась. На сайтах поиска работы появилось много вакансий, в которых украинцев приглашают на работу в восточные страны — Азербайджан, Казахстан, Узбекистан. Требуются узкие специалисты (ювелир-закрепщик, начальник бройлерных площадок), управленцы (директор торгового центра, личный ассистент руководителя) и обслуживающий персонал (горничные, электрики). Зарплаты — $1–3 тыс. Причем предлагается также компенсация проезда в страну, аренды жилья и питания. Эксперты объясняют заинтересованность иностранцев украинскими кадрами кризисом и недостатком специалистов в своей стране.

«Если речь идет об узких специалистах, то в какой-то конкретной стране их просто может не хватать. Управленцев и личных ассистентов из Украины, к примеру, в Казахстан, могут приглашать, потому что на такой должности нужен человек с европейской внешностью и знанием языков», — сказала нам контент-эксперт портала «Работа.юа» Татьяна Пашкина. По ее словам, в качестве обслуживающего персонала украинцы начали ездить в восточные страны после начала кризиса. «Местные там просто не хотят работать за $1000, а для наших это после девальвации гривни большие деньги. Вот и все причины», — говорит Пашкина.

Замминистра экологии ищут по объявлениям

В последнее время на сайтах по поиску работы появились вакансии чиновников высшего эшелона. Например, ищут помощников министра по вопросам управления зоной отчуждения, водными ресурсами, руководителя управления международной деятельности в Минэкологии, заместителя министра экологии по вопросам евроинтеграции и других. Зарплаты обещают до 8 тыс. грн., так что вряд ли специалист с большим опытом на это согласится.

«Да, такая тенденция действительно есть. Дело в том, что в госструктурах понимают, что через интернет гораздо проще найти людей, нацеленных на результат, а не на процесс, чем через те же объявления в газетах или поиск претендентов в центрах занятости», — считает Татьяна Пашкина.

Котлеты из крапивы

700 г крапивы

половинка луковицы

1 ст. мелко порезанных петрушки и укропа

мякиш 2 ломтиков хлеба

2 яйца

соль, перец по вкусу.

дешево и полезно.  

з.ы. кушать осторожно, сам еще не пробовал  

Панове у таких як я є кредити,зі збільшенням комунальних платежів нічого не залишаеться на оплату кредитів,а зараз працівники банків звонятьз погрозами,обзивають,чуть не дебілами,ось це зараз державним службовець на районному рівні а для того щоб працювати нормально з свій кошт купи папір, заправ картридж,справте системник,оце в нас достойна заробітна плата держслужбовця.Хто зі мною незгоден.

Лидия пишет:

Панове  у таких як я є кредити,зі збільшенням комунальних платежів нічого не залишаеться на оплату кредитів,а зараз працівники банків звонятьз погрозами,обзивають,чуть не дебілами,ось це зараз державним службовець на районному рівні а для того щоб працювати нормально з свій кошт купи папір, заправ картридж,справте системник,оце в нас достойна заробітна плата держслужбовця.Хто зі мною незгоден.

Ось так народжуэться корупція

Всім вітання!
Почитала повідомлення  в темі. Оптимістично налаштовані...Просто таки - сміх крізь сльози.
Але плакати хочеться більше.
Будучи "на государевой службе" так поневірятись(((
Але це загальне. У мене питання - скажіть, хтось з вас шукав гроші в борг через всі можливі сайти - Дам в борг, Займи....? Ось де колондайк шахрайства!
Наприклад один завзятий брокер мені розповідав про свій офіс який знаходиться в Харкові на проспеткі Горького, або направляли в Київ на вул Артема 18 там знаходиться ПП"Бюро Кредитних Історій".
В першому випадку - такого проспекту в Харкові немає. В другому випадку - адреса КРУ

Але питання стоїть відкритим - Люди, де можна взяти в борг 50 000грн!?
Банки відмовляють - одним не подобається моя заробітня плата, другі кажуть, що у них є перелік державних установ, працівникам яких кредити не надають (моя установа в цьому переліку)

Тільки не затрольте моє повідомлення.

Лілія пишет:

Всім вітання!
...
Але питання стоїть відкритим - Люди, де можна взяти в борг 50 000грн!?
Банки відмовляють - одним не подобається моя заробітня плата, другі кажуть, що у них є перелік державних установ, працівникам яких кредити не надають (моя установа в цьому переліку)

Тільки не затрольте моє повідомлення.

І Вам, Лілія, вітання!

Все буде гаразд (з Вашим повідомленням). Правда за умови, якщо після нього не почнуть з'являтися повідомлення, що там-то Вам дали кредит на вигідних умовах без застави та документів. Ну, або з іншого "нового" ніка про те, як комусь сильно допомогли грошами там-то.

Сподіваюсь ми зрозуміли один одного.

Слова, що "Все буде гаразд" мені сподобались найбільше. Я все зрозуміла.

Всім привіт, шановні колеги! Не буду тут розводити сліз та розпачу - всім ясно, що халепа затягується і жити нам в ній доведеться довго.
Розкажу краще про антикризисний відпочинок. З/п смішна, Крим просрали, Одеса стала дорогою...Західна Україна, щоб її чорти гріли, стала СУПЕРДОРОГОЮ....куди подітись державному службовцю? А от куди - у чудову степову та морську зону - на Херсонщину. Я в цьому році з"їздила до невеликого курортного селища у Херсонській області - у с. Хорли. Люди, це просто рай для бюджетного туриста. За пристойну кімнату зі зручностями у будинку на березі моря просять - 50-60 гривень на день, можна домовитись і дешевше. Тепле, правда мілке, море. Екологічно чисті місцеві продукти. Але це не все - краса Херсонщини мене просто вразила. Степ, квітучий степ, море - і стаї диких перелітних птахів - лебедів, пеліканів... З вікна звичайного рейсового автобусу можна узріти стільки природної краси, якої не побачиш і у заповіднику... До речі, про заповідник - мала екскурсію в Асканію Нова. Позаздрила місцевим тваринам - вони живуть краще за нас...

Щось занадто гарно, щоб бути правдою

Сашок пишет:

Щось занадто гарно, щоб бути правдою

А ти поїдь туди, а потім нам чи підтвердиш чи спростуєш

 ну якщо чесно, то є така думка

Максим пишет:

Cepiyc пишет:

Цитата :

Надеюсь вопросов типа "я и до кризиса так жил, что делать?" уже не будет.

Не будет, но у меня появился ребенок, который хочет кушать, который растет и его в папины лохмотья не оденеш...

Ну а у меня двое детей, и кроме кушать и одеть, еще нужно и в школу заплатить, и в садик заплатить, и много еще разного заплатить... Так что я вас более чем понимаю, но такое у нас правительство и государство, и ждать от них нечего... Либо молчать и терпеть, либо самому искать выход / другую работу.

Аналогично... Судя по нашей зарплате нам скоро напишут закон "О запрете иметь детей госслужащим" - ведь мы не можем им обеспечить прожиточный минимум

Пропоную розглянути програму "Ощадний дім". http://www.oschadbank.ua/ua/private/loans/oschad_home/ Приймала участь у минулому році. Встановила 4 вікна в будинку. Програма працює. Держава відшкодувала 30% від суми кредиту. В цьому році умови трішки змінились, тепер якщо є субсидія відшкодовується 70%. Правда не знаю, які будуть наслідки для надання субсидії в наступному році, мабуть кредит порахують в доходи. Хоча вони щось мудрують з субсидіями, так що немає гарантії, що ми зможемо її оформити на наступний рік.

Lera пишет:

Пропоную розглянути програму "Ощадний дім". http://www.oschadbank.ua/ua/private/loans/oschad_home/  Приймала участь у минулому році. Встановила 4 вікна в будинку. Програма працює. Держава відшкодувала 30% від суми кредиту.  В цьому році умови трішки змінились, тепер якщо є субсидія відшкодовується 70%. Правда не знаю, які будуть наслідки для надання субсидії в наступному році, мабуть кредит порахують в доходи. Хоча вони щось мудрують з субсидіями, так що немає гарантії, що ми зможемо її оформити на наступний рік.

Виплати кредитів у банках зараз призупинені, грошей не вистачає, скоро мають відновити, але субсидіантам відсоток скоротять до 35, шкодую, що момент втратив коли можна було 70% відбити.

Теж хотів попасти в цю програму, але поки подав документи, то видачу кредитів призупинили. Тепер залишається чекати наступного року і не прогавити момент.